Добривечір, любі бджілки! Бажаємо вам світла й сили, ЗСУ – аби орків міцніше били, а русні бодай руки-ноги покрутило. У телеграм-етері «Черешеньки з медом» — новини, від яких солодшає на серці.
І знову Оруел у нашому обійсті! У Мелітополі пропаганда із шкіри пнеться, аби довести: край за московитів процвітає. Іхня правда, процвітає – як макуха під лавкою. Більшість виїхали, а тим, хто лишився, ані пенсій не платять, ані стипендій. Банківських карток расєйскіх катмає, бюджетники замість зарплатні отримують дулю, ціни вищі за московські, з інтернетом мало не кожного тижня – такий водевіль, аж мерсі!
А покажи цю пропаганду лаптю із расєйської тундри, то й він почне виття: «Оні, значіт, там жируют, а ми послєднєго олєня бєз солі доєдаєм!».
У Мелітополі місцеві зраднички активно мажуть вози дьогтем, заздалегідь готуючись дризнути із міста. І кумекають: як же ж урвати з поганого ведмедя ще хоч шерсті жмут. Докумекали – недарма біля рашистів терлись. Як жителі окупованих територій, вони беруть пільгові кредити. А коли пан Залужний до Мелітополя на вогник завітає, то зраднички дременуть на болота, де куплять житло – але на пільгових умовах жителя окупованих територій.
Русскіє! Ви вєлікій народ!
Тим часом на Мелітопольщині болотні пацючки-воячки уже не хизуються зброєю та хвормою, пошитою із лайна і ниток. Натомість, намагаються поглибше заникатись і прикинутись, за слушного випадку, колодою. Бородіща свої поголили, зброю іржаву поховали, одяг, який у місцевих стирити встигли, повдягали –чисто тобі мєстниє житєлі! Тіко дуже трєвожні.
Як до цих потвор не придивлятися, то вони наче й люди – ходять, дихають, кахикають. А як придивитись-прислухатись: вічно п’яне, бомжувате, нахабнюче, «акає», «чьокає». Русак, одним словом!
На цьому дозвольте попрощатися. Надобраніч, добра на ніч! Все буде Україна!
Пишіть черешенькам: у коментарях – або на електронну адресу [email protected].
Напишите комментарий