06.05.2022 23:30 
Дмитро Мамчур журиться, що не може відновити у пам’яті строгу хронологію подій першого місяця повномасштабного вторгнення.
– Все злилося в один «День бабака», – зітхає боєць. – З моменту, як пекельне воїнство зайшло на нашу землю і до дня, коли, нарешті, Чернігів зміг вільно вдихнути.
Барвиста мова Дмитра пояснюється дуже просто. Він – театральний редактор. Співпрацював з театрами у Чернігові, Києві, має понад 10 п’єс. Улюблену творчу роботу, не вагаючись, відклав до Перемоги. І щиро пишається побратимами, які зробили те ж саме.
– Журналісти, викладачі, інженери, кондитери – кого в нас тільки немає, – говорить Дмитро. – З професором історії, який служить у нашому підрозділі, ми до війська прийшли в один день. Пішки під обстрілом. Всі люди вмотивовані, кожен вбачає в захисті країни свій обов’язок. У нас багато ветеранів АТО, вони дуже допомагають своїми порадами тим, хто не служив узагалі. Ми боронили Новоселівку, воювали під Количівкою, в інших населених пунктах поблизу Чернігова. Ворог обстрілював мінами різних калібрів, з «градів», з літаків. Хлопці під шквальним вогнем готували позиції. Були втрати і за них ми помстилися. Ніхто не пішов непокараним. Ворог відступив, хоча росіяни дуже вихвалялися тим, що Чернігів штурмували «професіонали-десантники». Ті «герої» тікали, залишаючи техніку, спецобладнання.
Дмитро каже, що йому боляче дивитися на наслідки роботи російських варварів у Чернігові. Але він не має сумнівів, що місто зі славною історією відродиться, бо має шалену внутрішню силу і прекрасних людей.
– Те, що вони зробили з Черніговом, з іншими населеними пунктами – закономірний наслідок виправдання і підтримки росіянами їхніх тиранів. росія – імперія зла, увесь світ тепер це розуміє, і вона обов’язково заплатить за все, що заподіяла Україні.
Головнокомандувач ЗС України