У мирний час – фотокореспондент Укрінформу, а зараз – бойовий медик ЗСУ. Олена Худякова, позивний Мауглі, зараз у зоні бойових дій. У інтервʼю колегам зі свого видання розповідає: невідворотність війни вона усвідомлювала.
«За півроку до вторгнення якась струна всередині напружилася так болісно і лунко, що нічим не могла її розслабити… У повітрі стояв запах, як у 2014-му. І я казала собі: це добре, так має бути. Перед війною до мене в село приїхали журналісти першого каналу ФРН, які були у складі делегації міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок. Я погодилася з ними поспілкуватися, щоб вони могли донести мій меседж про війну, про нашу готовність до спротиву. Тоді у Німеччині випуск новин у сюжеті про візит Анналени Бербок містив уривок нашої розмови, де я кажу – це питання часу, коли вони намагатимуться взяти під контроль Київ. Про перші дні війни абсолютно повно, мабуть, зможу розповісти вже після її завершення. Поки що тільки скажу – вони були насиченими, а в тому, скільки наволочі вдалося пробратися до Києва, довелося переконатися особисто. Я з особистого досвіду знаю, яка велика кількість сміливих людей, ризикуючи життям, беззбройних, допомагали знищувати ворожі колони на Київщині та Чернігівщині», – каже Мауглі.
У військо Олена потрапила ще у 2014 році. Порівнюючи ситуацію на фронті тоді й зараз, каже:
«2014-го дощову воду в миску збирали, але по наших містах, за нашою спиною ракети не летіли. Хоч як важко було на передку, але був захищений тил. Це просто інакше все. Ми зросли духом, розумом, звісно, і оснащення краще, ніж у 2014-му. Стійкість, витримка, сила внутрішня, досвід – то все дороге надбання. Отак вмить зібратися і ї…ить. Наша арта протягом цих років навчилася працювати просто ювелірно. У всіх військових сферах – професіонали з досвідом. А вороги… їх тупо багато. Вони все беруть кількістю, Чорнобаївка – то не прой..б, то їхня стратегія – закидати тілами. І подекуди вона спрацьовує».
Додає: на військових люди реагують по-різному. Чимало випадків зрадництва – не лише серед жителів сходу, а й на Київщині або Чернігівщині. Подекуди українських солдат звинувачували в тому, що якби вони не прийшли, то росіяни б не обстрілювали.
Утім, є речі, які лишаються незмінними, зауважує Мауглі.
«Це – допомога, підтримка такого рівня, яка повністю здатна забезпечити існування підрозділів, які ще не отримали державне фінансування. Це дитячі малюнки і ангели, листи, неочікувані подарунки від незнайомих людей, обійми і теплі слова. Це відчуття єднання, зв’язків матеріальних і духовних, яке допомагає віднайти сили в надскладних ситуаціях і зберігати віру, що зможемо вистояти і перемогти».
Нагадаємо, що у листопаді 2021 року в Національній спілці журналістів експонувалася виставка Олени Худякової «Позивний Мауглі». Олена служила в розвідгрупах двох артилерійських бригад (2015–2017), згодом як парамедик у команді «Ангели Тайри» (2017–2019).