У грудні минулого року Черкаським апеляційним судом було відкрито провадження за скаргою нардепа Антона Яценка на рішення Уманського міськрайонного суду, який у вересні 2022 року відмовив йому в задоволенні позову проти журналіста Володимира Гамалиці щодо захисту честі та гідності. Позивач оскаржував висловлювання журналіста, які той розміщував у фейсбуці, в «Офіційній групі міста Умань».
Зі слів Володимира Гамалиці, від 23 лютого Яценко «ухиляється від виконання своїх депутатських повноважень у Верховній Раді», про що стало відомо внаслідок перевірки діяльності нардепа на початку повномасштабного вторгнення. На публічні запитання, чому Яценко не голосував за введення воєнного стану та був відсутній на засіданнях парламенту у критичний для України момент, які журналіст поставив нардепу на його фейсбук-сторінці, Яценко не відповів. «Натомість обізвав відповідача повією», продовжує Гамалиця.
На думку журналіста, нардеп свідомо перешкоджає Україні рухатися до перемоги, про що свідчать намагання Яценка «знищити благодійні фонди, зацькувати волонтерів і військових, які зараз захищають країну, вигаданими кримінальними справами. Нині нардеп б’є по всіх, хто допомагає країні оборонятися, округу № 200 – мобілізуватися, а Україні – перемогти», вважає Гамалиця.
Усі ці висловлювання суд першої інстанції розцінив як оціночні судження. З даним рішенням погодився й апеляційний суд, відтак скарга позивача залишилась без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.
Адвокат Платформи прав людини Євген Воробйов, який супроводжував справу, розповідає:
– Суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи звернув увагу на рішення ЄСПЛ у Справі Лінгенса, в якому зазначається, що «свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Публічні особі, державні службовці мають бути готовими до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до їхньої діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар’єру публічної особи, погодились на таку увагу»
Про це пише ППЛ
Джерело: Прочерк.