Викладач ліцею №7 Павлограда з листопада 2022 року виходить до вулиці Дніпровської, щоб вітати бійців ЗСУ, які їдуть у бік Донецька або ж повертаються звідти. Приходить, щоб подякувати.
Між іншим, багато хто досі не розуміє, що таке вийти живим із поля бою. Не розуміють, як потрібна підтримка нашим бійцям.
Щоб підняти настрій воїнам ЗСУ, жителі Павлограда могли б раз на тиждень вставати шеренгами біля дороги та вітати наших захисників, – для цього грошей не треба.
– Я підтримую військових, – розповіла кореспонденту источника Мар’яна Солянікова. – Кожна людина сьогодні кожну секунду повинна дякувати нашим військовим за те, що прокинувся та живий.
Іноді Мар’яна, помічаючи, як під’їжджає чергова колона військових, перериває бесіду, щоб помахати військовим, що проїжджають повз. Автомобілі сигналять Мар’яні, а вона кричить їм: “Дякуємо!”
– Вони знають, що можуть не повернутися додому, – продовжує Мар’яна. – Але все одно їдуть нас захищати в саме пекло, яким зараз є Бахмут.
Почала виходити до траси я сама, з маленьким прапорцем. Але прапорець поламався – я так енергійно махала. А потім мама нашого учня, який зараз теж на війні, пошила мені цей прапор. Прапор Героїв. Для мене усі хлопці й дівчата, не тільки ті, що навчалися в нашій школі, які захищають кожну дитину, кожного дорослого, – вони справжні Герої України!
Потім діти з 5-А класу на уроці якось спитали: “Ми бачимо, що ви стоїте на трасі і махаєте прапорцем, навіщо?” І я їм відповіла: “ Я дякую військовим, що жива, що сплю в ліжку, що березень, а не март…”
І ми кожну п’ятницю тепер ходимо з дітьми до Дніпровської і всі разом махаємо прапорами. До нас приєднались учні й з інших класів. Нажаль, багато дітей брати з собою не можу.
А бійці, якщо не в колоні, іноді зупиняються і кажуть, що ми робимо велику справу – для них дуже важлива ця підтримка. Коли у бійців опускаються руки і здається, що вже немає сил, то тут вони бачать цих дітей з прапорцями, і вони розуміють, заради кого ризикують своїм життям. Все не даремно…
Ми з Мар’яною Петрівною стоїмо з прапорцем на вулиці Дніпровській. А на протилежному боці дорозі з бігборду дивиться на нас колишній учень ліцею Андрій Тарнавський. Він був найкращим спортсменом школи. Загинув 23.02.23 р. на російськo-українській війні.
Але все не даремно.
https://www.facebook.com/100004289802433/videos/1352277695628804