Війна – не час для мітингів та пікетів. Усі сили, вся енергія, всі кошти мають бути спрямовані під час війни на забезпечення фронту. Тил повинен бути таким самим згуртованим і таким же дисциплінованим, як фронт: жодних надмірностей, жодних хороводів та жодного марнотратства бюджетних грошей.
Чи маємо ми під час війни моральне право витрачати гроші на озеленення вулиць, на закупівлю бруківки для міських тротуарів, на фарбування гойдалок та облаштування стадіонів? Місцева влада вважає – так. Але у багатьох жителів українських сіл та міст інша думка.
Україною наприкінці жовтня прокотилася хвиля патріотичних мітингів, на яких дружини, сестри та матері тих, хто на фронті вимагають від міської влади виділяти більше грошей, не на ремонт доріг та облаштування скверів, а на допомогу Збройним силам України.
Цьому передувало те, що, 19 жовтня, в іншому читанні депутати Верховної Ради не підтримали законопроєкт №10037, яким передбачено спрямування податку на доходи фізичних осіб-військових з місцевих бюджетів до державного. Іншими словами, за рахунок тимчасового обмеження благоустрою тилу держава отримала б можливість використовувати більше коштів на забезпечення всім необхідним для тих, хто на фронті.
Чого не вистачає сьогодні ЗСУ? І де брати кошти на забезпечення фронту? – з такими питаннями редакція источника звернулася до павлоградських волонтерів.
– Допомога ЗСУ повинна бути максимальна, – висловив свою думку член правління ГО “Спілка інвалідів праці, потерпілих та сімей загиблих на виробництві “Захист” Віктор Бондаренко. – Але це повинно бути законно. Можливо, депутати місцевого рівня приймуть відповідне рішення, можливо це буде Постанова Кабміну або якесь рішення Верховної Ради, чи буде винесе на обговорення законопроєкт. Такі питання акціями не вирішуються. І бюджетні гроші, як правило, і на державному, і на місцевому рівні, – це цільові кошти, і їх так просто використати на допомогу ЗСУ, навіть якщо це раціонально, доречно і всім зрозуміло, не можливо.
Очевидно, що сквери, тротуари, дороги могли б почекати до того моменту, коли ворога проженемо з України. Але гроші треба виділяти для ЗСУ в законний спосіб.
– Я проти витрат з бюджету на бруківку й тротуари зараз, – каже павлоградська волонтерка Анна Третяк-Прудська. – Але дороги треба ремонтувати й під час війни.
Саме цими дорогами йде допомога нашим військовим на фронт. Саме в зворотньому напрямку з війни везуть поранених, врятоване життя яких вимірюється хвилинами. Відремонтовані дороги – це й безпека життя тих, хто їде по трасі і добре, коли вона без ям. По розбитій дорозі далеко і швидко не поїдеш. Я, як волонтер, що сама за кермом, завжди сумую, коли вимушена витрачати кошти на запчастини для авто замість того, щоб щось вкрай необхідне закупити для ЗСУ.
Мушу відзначити, що зараз люди стали менше донатити на ЗСУ – у них закінчилися гроші. Є такі, що готові віддати останнє, а є інші, які мають можливість, але допомагати українській армії не поспішають. На жаль. Вони не розуміють, що війна стосується кожного, а не тільки тих, хто в окопі.
Вважаю, що й на місцевому рівні з міського фонду депутати могли б знайти можливість в законний спосіб виділити кошти для частини громади, яка на війні. Замість того, щоб укладати бруківку, висаджувати квіти й кущі.
– Фронт і тил повинні бути єдиним кулаком, – вважає тероборонівець з Тернівки Олександр Мусієнко. – Хлопці приїздять до Тернівки, а тут оазіс з квіточками на клумбах по нечуваним цінам – і на це йдуть бюджетні кошти. Війна ще не закінчилась, і не всі це, на жаль, розуміють. І якщо не допомагати нашим військовим сьогодні, то війна прийде сюди завтра.
Які тротуари? Які троянди? Треба армії допомагати! Але ж не для піару!
В Тернівці, наприклад, за 90 тис. грн придбали для військових авто. Пофарбували, сфотографувались на його фоні, урочисто передали ЗСУ. Але автівка виявилася гнилою – ходова частина відпала через 5 км… Ганьба!
У мене складається враження, що під час війни керманичі ще більше крадуть і ще більше піаряться. Куди дивляться СБУ і прокуратура?