Меморіал пам’яті солдатам Другої світової війни, у вигляді Вічного вогоню, у Павлограді, перетворюється на почесну міську урну, куди городяни кидають недопалки та фантики від цукерок.
Якщо зовсім недавно містянам казали про те, що Вічний вогонь має горіти лише вдень, то тепер можна бачити, що випробування часом він не витримав.
Слідом за пам’ятником Леніну та пишними святами з нагоди дня Перемоги, Вічний вогонь потоне у бурхливих водах Історії. Солдат, які воювали під час Другої світової війни у Павлограді, вже не залишилося. Ветерани є. Але нинішня війна змінює ставлення до минулого та людей, які це минуле захищають.
Правнуки ветеранів, які воювали у Другій світовій війні, вже 10 років воюють за Україну, з тими, хто славить червоний кривавий прапор. Україна змінюється. Вона повинна змінитися, щоб залишитися живою.
А пам’ять живе. З поваги до пам’яті загиблих, під час визволення України, радянських солдатів та підтримки чистоти на Алеї Слави, меморіал сьогодні потрібно законсервувати, зберегти до нього доступ.
Під час бою ностальгувати ніколи, якщо ми воюємо. Павлограду є сьогодні про кого сумувати та кого оплакувати.