Павлоград наповнений переселенцями. Близько 20 тис. людей, покинувши своє житло та майно, змушені осісти в місті, щоб розпочати нове життя.
Зняти квартиру за прийнятними цінами у місті вже не реально, і влаштуватися на роботу за фахом практично неможливо.
Природньо, така ситуація обурює людей, які втратили дах і щиро сподіваються на те, що влада їм допоможе.
Але міська влада не всесильна. А керівники підприємств вважають, що переселенці – це люди з особливим статусом, які можуть надати підприємству багато проблем.
– Я перевіз сім’ю з Луганської області, і дружина зіткнулася з проблемою – не може влаштуватися на роботу, – розповідає 29-річний військовослужбовець ЗСУ Євген. – Намагалася влаштуватись продавцем у тютюновому кіоску, в лоток на розлив пива. І начебто підійшла для роботи, але як тільки дізнаються, що вона переселенка – одразу ж відмовляють. Так само і квартиру зняти неможливо.
З-поміж моїх знайомих, я думаю, 90 % зіткнулися з такою проблемою. Це дискримінація.
– Але ви поставте себе на місце роботодавця, – заперечую я. – Підприємцю потрібен постійний працівник, а переселенець – людина тимчасова. Вакансій небагато, з урахуванням того, що місто переповнене. До того ж місто не зобов’язане брати на роботу виключно переселенців – теж не має права. Вашій родині бракує грошей?
– Справа не в грошах, – пояснює Євген. – Коли людина чимось зайнята, вона не думає про війну… Ми винаймаємо квартиру. Слава Богу, Павлоград не обстрілюють, і я впевнений, що моя дружина у безпеці, доки я воюю.
Уявіть, що сім’я, утікши від війни, кинувши все, що мала, свої останні гроші віддала за оренду квартири на 2 місяці вперед. Їм на щось треба жити, а працювати не беруть.
Що людям робити?