Зі 130 тис. населення Павлограда у підвалах власних будинків, під час повітряної тривоги, сьогодні опиниться не більше 200 осіб. Люди звикли до вою сирен і в капцях не біжать до підвалів.
Чи потрібні Павлограду нові бомбосховища? Чи достатньо населенню старих бомбосховищ, якщо в них ніхто не ховається? – на це питання відповідали перший заступник міського голови Павлограда Олександр Радіонов та начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільної захисту населення Павлоградської міськради Валерій Бєлякін під час брифінгу 8 грудня.
– З початку повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну, люди ходили до бомбосховищ під час повітряних тривог або, залишаючись вдома, дотримувались правила “двох стін”, – сказав Олександр Радіонов. – Наразі містяни звикли до сирен і, як правило, нехтують перебуванням в бомбосховищах – і це не правильно.
Яскравий приклад, навіщо треба це робити, відбувся і в Павлограді під час “прильоту” на залізничну станцію “Павлоград-2. Один з будинків був зруйнований вщент, як це можна бачити сьогодні в Бахмуті чи Маріуполі. Але люди не постраждали – усі сиділи в підвалі. За кожним з мешканців будинку заздалегідь було закріплено місце. Усі в подвалі розмістилися навіть з маленькими дітьми…
Зараз страх у людей притупився. Але кожна людина повинна сама дбати про свою безпеку. Ніхто не може її змусити перебувати в бомбосховищі, якщо вона хоче іти по вулиці під час тривоги. Ніхто не знає: де, коли і яка ракета може прилетіти… Це особиста відповідальність кожного за своє життя.
В Павлограді 31 захисна споруда третього класу захисту: там є вода, фільтрація повітря, каналізація, обігрів.
– Але усі вони знаходяться на території підприємств і призначені для зберігання життя робітників підприємства, а не населення, – розповів Валерій Бєлякін. – На території міста такіх спеціалізованих споруд немає.
Так, заводи ПХЗ і ПМЗ мають 12 захисних споруд, але це режимні об’єкти, на які навіть членів родин робітників не пустять.
“Молошний дім” – сховище розраховано на 300 осіб, але поблизу підприємства немає населення, щоб його можна було б захистити.
“Снек-продакшн” – облаштоване бомбосховище, але розраховано тільки на робітників.
Пять сховищ мають залізничники, невеличке сховище є на “Павлограському хлібзаводі”, по одному бомбосховищу є на Водоканлі і у “Міськгазі” (на 150 чоловік). Є 5 споруд на території Стройбази, але це далеко від міста – населення туди не добіжить.
– Ми пропонуємо населенню захисну споруду на 2,5 тис. осіб на території завода ПЗТО, – розповів Валерій Бєлякін. – Також споруди на заводі “Ливмаш” і в “Укрателекомі” (300 осіб) можуть прийняти містян під час повітряної тривоги. Мешканці селища Хімзавод самотужки привели до ладу заводське бомбосховище на вул. Сташкова і можуть його використовувати.
Також як найпростіші укриття можна використовівати підвали 254 житлових будинків; 23 сховища в закладах освіти, культури і спорту; в міському ліцеї № 10 на сел. 40 років Жовтня, на швейній фабриці в центрі міста.
Нажаль, більшість людей чекають, що хтось наведе порядок в подвалах їхніх будинків замість того, щоб попіклуватися про свою безпеку самостійно і заздалегідь.
Підвали шкіл і дитячих садочків теж прискіпливо перевірялись. Із 42 закладів освіти тільки 13 відповідають усім вимогам при нявності освітлення, води, тепла, їжі і т. і.
Вуличні сховища, як це робить Харків і Дніпро, в Павлограді встановлювати не планується. Недоцільно. В приорітеті – підвали будинків.