Якби всім шевцям Павлограда раптом заборонили ремонтувати взуття, оголосивши городянам, що клеїти підмітки має право лише один єдиний майстер, то власники рваних черевиків цілком слушно могли б заявити про знущання з трудящих.
З таким же успіхом можна закрити всі перукарні або всі сауни, щоб вибрати бізнесменів. Ринок послуг передбачає вибір. А конкуренція сприяє збиванню цін і покращує якість цих умов. Це основа ринкової економіки. Але ознаки ринкової економіки можна спостерігати не скрізь.
Перевізники рідких побутових відходів у Павлограді це вже відчули на собі. КП “Павлоградводоканал” розриває з ними договірні відносини в односторонньому порядку після проведення конкурсу та визначення фірми-переможця. Відтепер місця на ринку всім не вистачить.
Основним перевізникам – чотирьом підприємцям, які понад 10 років займалися цією діяльністю, фактично у Павлограді заборонили працювати. Їх звинуватили у тому, що вони працюють нелегально. Але чи це так насправді?
– Як же ми можемо працювати нелегально, якщо ми беремо участь у державних закупівлях, – обурюються перевізники. – У нас укладено договори з клієнтами, ми сплачуємо податки. Право працювати нам надано державою. Нам не зрозуміло, на підставі чого нам заборонили працювати та вивозити відходи на очисні споруди?!
Виходить, що фірма, яка виграла кокурс, автоматично стала власником очисних споруд? На нашу думку, жодних законних підстав на це немає.
– Скажімо, я вирішую проблеми у разі аварійних ситуацій, але мене ставлять перед фактом, що договір з 1 лютого 2023 р. розірваний, – каже приватний підприємець Владислав. – Моя техніка здійснює прочищення каналізації разом із відкачуванням. Куди мені тепер везти ці відходи?
Щодо обліку – там завжди суворий облік: відеокамери, які фіксують час, обсяги стоків. Є акти звірок, на підставі яких підприємці розплачуються із Водоканалом за прийом рідких відходів.
А заява представників міської влади з приводу того, що наведення ладу у питанні вивезення рідких побутових відходів зводиться до заборони зливу нечистот у посадках та річках, не відповідає дійсності. Були випадки, коли асенізаторська машина зливала відходи не в посадці, а в КНС, мережа яких розташована по всьому місту. Такі КНС спеціально призначені для прийому нечистот за місцем, щоб не везти стоки через все місто. Причому такі скидання робляться із погодженням у КП “Павлоградводоканал”. Але чомусь міська влада називає такі процедури – “злив у посадку”.
А населення сприймає це одне до одного.
– На наш погляд, таке “наведення порядку”, яким так стурбована міська влада, зводиться до одного – прибрати бізнес у свої руки, – каже підприємець Людмила. – Але населення має розуміти й інше: тепер питаннями вивезення рідких побутових відходів займатиметься монополіст. Він установить тариф, поставивши клієнтів перед фактом платити на 1000 грн більше.
Якщо раніше тариф коливався від 150 грн. до 300 грн. залежно від обсягу робіт, від можливості підходу до вигрібної ями, надання додаткової послуги з санації ями та ін. Ціни були прийнятними для павлоградців. Велика машина нечистот коштувала клієнтові 1500 грн. А тепер той же обсяг коштуватиме клієнту в 2, 5 тис. грн.
До того ж, ми маємо договори з підприємствами, тепер ми поставлені в умови, що не зможемо виконувати договірні зобов’язання перед своїми клієнтами. Фірма, з території якої я не зможу вчасно вивезти відходи, бо Воконал їх не приймає, виставить мені штрафи. Хто мені компенсує збитки?
Якщо ми, приватні підприємці, зупинимо свою діяльність, на нашу думку, нова компанія з двома асенізаторськими машинами не потягне весь обсяг робіт по місту.
Якщо говорити про порядок та розвиток цього виду діяльності, як і будь-якого іншого, то цілком очевидно, що розвиток можливий лише за наявності конкуренції. А монополізм сприяє руйнації. Люди просто не мають вибору.