Вони допомагають бахмутянам вижити

Війна прийшла в наші домівки саме тоді, коли не чекали. Хтось виїхав з країни в пошуках мирного життя, а той, хто залишився, змінив свій одяг на військовий. Деякі почали займатися благодійністю.

Нажаль, бахмутяни були вимушені залищити свої домівки, щоб зберегти життя. Нас вирвали з самим коренем, перемістивши в інші міста, де кожний почав шукати своєї нової долі. Але дехто залишився у місті Бахмут, який можна називати героєм. Місто палає у вогні, але живе…

А чи вам знайоме те почуття радості, коли на вулицях інших міст країни ва зустрічаєте своїх, тих, з ким працювали в Бахмуті, любилися, чи просто бачилися? Описати словами то тяжко. То треба відчути…

Було діло, я спілкувалася з бахмутянами, коли відвідувала Благодійний Фонд. «Юні Трейд Груп» допомагає всім, хто переселився до Київщини, незалежно від того, де людина мешкала раніше.

Коли я потрапила до офісу Благодійного Фонду «Юні Трейд Груп», розташованому у місті Вишневому, Київської області, відразу помітила український прапор, який став символом Перемоги. Але він не простий, на ньому були написані побажання та мрії. Щоб почути історію того серця Благодійного Фонду, я звернулася до власника компанії «Юні Трейд Груп», який є керівником БФ — Руслана Бруквенко.

— Ще до того самого моменту, коли ми стали оформляти документи на реєстрацію БФ, — розповідає Руслан Ігорович, — вирішили, що треба діяти, допомагаючи людям, які потребують нашої благодійності.

Багато ми зробили для тих, хто залишився на грані, а також для наших захисників. Якось до нас звернулися представники одного з батальонів ЗСУ, який вів бої на території Харківської області, а потім займався деокупацією міст Харковщіни, з проханням передати військовослужбовцям 20 українських прапорів. Ми неодноразово доставляли їм військове снарядження, продукти харчування, робили все, що було у наших силах. Тому швидко знайшли прапори, закупили та відправили. Дуже зраділи, коли взнали, що деякі з них було встановлено на визволених містах Харківської області.

А коли і нам прийшов пакунок з речами з війни, в якому був український прапор з автографами визволителів, їх побажаннями та мріями, на ньому навіть розписалися творчі особистості гуртка «Антитела», хлопці теж відправилися боронити рідну землю, були дуже вражені. Тепер той прапор — це символ нашої спільної Перемоги.

— Що змусило вас відкрити Благодійний Фонд?

— Справа в тому, що є потреба, яку я бачу. Так склалося, що про війну я дізнався не з газет та ТВ, а з особистого життя. Сам я з Макарова, Київської області. Вважаю, що Бог захистив мою домівку. Вона залишилася незруйнованою. У приміщення зайшли загарбники, «вступили в бій» з меблями, пошкодили майно. Але дах є, стіни утрималися.

Я батько трьох дітей, тому спокійно міг виїхати за кордон, згідно закону. Але я не зробив того. Наш Президент залишився у країні, тому, на мій погляд, ми виграли війну саме тоді, коли наш головнокомандуючий прийняв рішення бути з українським народом.

Я теж чоловік, тому ставив для себе питання: «Що саме я можу зробити задля Перемоги? Що розповім своїм діточкам про ту війну і мою діяльність?»

Колись моя донечка спитає: «Тато, а як ти допоміг країні?» Тому у тяжкі часи я не покинув рідний край.

Було діло, ми відкрили прихисток для біженців. З того табору мали змогу евакуювати людей за кордон. Але я вважаю, що таким чином, з країни виїжджають талановиті, обдаровані українці, які, скуштувавши інше життя, не всі повернуться додому. Тому мені хотілося створити такі умови для перебування біженців саме в Україні, щоб вони залишалися і потім верталися у рідні місця.

Я також ціную свою команду, котра працює на результат, тому роблю все можливе, щоб нам було комфортно вдома, на рідній землі. Кожен цінний для своєї країни!

— Руслане, ви надаєте допомогу і по самим горячим точкам, де ведуться бойові дії?

— Так. Сьогодні це Бахмут. Волонтери доставляють туди допомогу, ми намагаємося нікому не відказувати. Вздовж лінії фронту багато населених пунктів, де потрібна допомога. Ми навіть доставляли гумпоміч тим українцям, які залишилися в окупованих містах, не маючи змоги евакуюватися, але жили і вірили в Перемогу України. Було тяжко, логістично дуже складно, але ми не залишили своїх.

Газові пальники та балончики для них, які волонтери везуть до Бахмута

Ми привозили допомогу в самі віддалені села, куди ніхто ніколи не приїжджав, тому, що шляхи були заміновані. Але ми добиралися. Як приклад — село Королівка. Там зруйновано дуже багато хат, але люди живі і потребують допомоги.

Ми нікого не залишаємо без уваги. Це наша місія, наш внесок у майбутню Перемогу. Ми робимо це від душі, а не для піару. Хай буде мир! Слава Україні!

— Ви робите велику справу. Якщо до вас приєднаються такі ж самі небайдужі люди, то і жити буде легше. Від імені тих, хто був змушений залишити свої домівки та виїхати з рідного міста, я говорю вам слова вдячності за ваше працю. Господь з вами!

Татьяна ПОСТОЕВА, член НСЖУ. рейтинг:

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: » Каждый десятый житель Бахмута уже сменил регистрационный штамп в паспорте » Конституционный срок полномочий местной власти Бахмута-Артемовска заканчивается. Что дальше? » Чиновники считают, что яслей в Артемовске больше, чем нужно » Струится тонкой ниточкой » Народ посылает коммунальщиков куда подальше… Оставить комментарий